Главная Статті
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size
Search

ЮФ "Юридическа Лига"

Новости

№ 31 Деякі питання тактики захисту своїх інтересів в спадкових і суміжних спорах

Спадкові спори, як шлюбно-сімейні відносяться до категорії складних та тривалих за часом, тому, що крім юридичних аспектів, в них ще присутні морально-етичні. Часто буває так, що навіть здавалося близькі та дружні родичі стають при прийняті спадщини лютими ворогами, хтось на меті має помсту, або "легку наживу", інші хочуть відновити життєву справедливість. Законодавець при створені "Книги шостої - Спадкове право", Цивільного Кодексу (надалі ЦК України), в першу чергу керувався формальною точкою зору, на наш особистий погляд це вірний шлях вирішення вищезазначених відносин, хоча іноді формальний підхід заважає справедливому вирішенню справи. В першу чергу це стосується відносин фізичної особи, яка померла і спадкоємця, який надавав допомогу спадкодавцеві, через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, тощо. Наша Вам порада, для того щоб потім у Вас не виникало питань, щодо відновлення справедливості поділу частки спадкового майна або відшкодування витрат на утримання, особливо коли інші спадкоємці за законом ухиляються від надання допомоги спадкодавцю, - документуйте кожну свою дію, адже при судовому розгляді спадкових спорів, суддя зазвичай надає перевагу письмовим доказам поміж з усіх інших.

Головною підставою для написання цієї статті є звернення нашого клієнта, щодо захисту інтересів останнього у спадкових та суміжних відносинах. Питання, яке необхідно було розглянути полягає у наступному: на спадкове майно померлого чоловіка за законом претендують одразу три спадкоємці дружина спадкодавця (наш клієнт), та дві його доньки від першого шлюбу. Склад спадщини дві квартири, машина та гараж. Спочатку між ними була усна домовленість, щодо розподілу останньої, після її прийняття, однак за день до прогнозованої дати прийняття спадщини одна з доньок померлого відмовилась від домовленості та висунула ультиматум, що якщо на неї в подальшому не оформлять спадкове майно, яке отримає наша клієнтка у спадок, то вона його відчужить разом зі своєю сестрою на підставі ст. 365 ЦК України, як частку, яка є незначною і не може бути виділена в натурі.

Дане твердження скоріш за все було направлено на те, щоб наш клієнт почав панікувати і пішов на поступки (віддав свою частку і чекав поки спільне спадкове майно буде продано і можливо тоді з нею розрахуються), з цього виходить першочергове правило, перед тим як приймати будь-яке рішення завжди радьтесь з Вашим юристом, якщо такого немає, то обов'язково знайдіть його, тому що вартість консультації зазвичай в сотні разів менша, ніж майно, яке Ви можете втратити.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

В 2004 році, коли втупив в силу новій ЦК України, ця стаття була новелою, а отже і не було практики вирішення цього питання. Суди того часу виносили суперечливі за змістом один одному рішення, однак на сьогоднішній день вже є усталена практика вирішення цього питання.

Зі змісту вищевказаної статті випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами  1- 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України умов та з урахуванням того, чи таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Відповідно до положень ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. В нашому випадку в одній із квартир був зареєстрований наш клієнт, іншого житла в останнього немає, матеріальне становище йому не дозволяє придбати інше. Право на житло є основоположним правом, порушення якого завдасть істотної шкоди інтересам нашого клієнта, а отже теоретична вірогідність виграшу справи останнім дуже велика, навіть, незважаючи на частку в майбутньому спільному майні. Наші доводи підтверджуються і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року №6-4460св14.

Хочемо також додати, що поки спадкоємець не прийняв спадщину та не зареєстрував на себе право власності в нього не має права вимагати припинення частки іншого співвласника. Крім того відповідно до ч.2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Хоча в законодавстві не встановлений точний час внесення вартості останньої на депозитний рахунок суду, але ця подія однозначно повинна відбутися до ухвалення рішення суду. Постає риторичне питання чи багато позивачів готові взяти та "заморозити" власні кошти, в нашому випадку великі, навіть на невеликий час, щоб мати лише вірогідність виграшу по справі.

Роман Заплавський,

керуючий партнер, ЮФ "Юридична Ліга"

(с) Всі авторські права захищені. При використанні даного матеріалу,обов'язковою умовою є зазначення його авторів. ТОВ «Юридична Ліга» не несе ніякої відповідальності за дану статтю. Дана стаття є лише міркуванням з приводу актуальної правової проблеми нашими юристами і не відноситься будь-яким чином до "письмовій правової консультації".

 

№30 Поетапна інструкція реєстрації (набуття статусу) фізичної особи-підприємця платника єдиного податку ІІ або ІІІ групи

Державна реєстрація (набуття статусу) фізичних особи - підприємця -  офіційне визнання шляхом засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою.

Ця стаття покликана висвітлити всі тонкощі та узагальнити практику реєстрації (набуття статусу)  фізичної особи - підприємця (надалі реєстрація) без "додаткових функцій" (наприклад підписанта фізичної особи-підприємця чи перегляд Виписки з ЄДР (надалі Виписка) в електронному вигляді, подачі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,  тощо).

Причини реєстрації бувають різні, але найголовнішими є все ж такі наступні: "офіційність відносин", можливість офіційно мати найманих працівників, зменшення (через процедуру банкротства), тяжких наслідків неспроможності задовольнити вимоги кредиторів, відносно менший податковий тиск порівняно з фізичною особою (не підприємцем) або юридичною особою.

Реєстрацію можна умовно поділити на наступні етапи:

1. підготовка всіх документів необхідних для реєстрації фізичної особи підприємця, в тому числі і переходу останнього на спрощену систему оподаткування;

2. подача документів держреєстратору, необхідних для реєстрації фізичної особи-підприємця;

3. подача документів в ДПІ для переходу на "спрощену" систему оподаткування та отримання книги обліку доходів;

4. отримання документів (виписки з ЄДР, витягу з реєстру платників єдиного податку та зареєстрованої книги обліку доходів);

Перший етап мабуть найголовніший адже від нього залежить те, скільки ви витратите часу в майбутньому на реєстрацію, крім того від того як Ви заповните документи залежить подальша Ваша "доля", як фізичної особи-підприємця. Для реєстрації Вам необхідно заповнити наступні документи:

а) заяву про державну реєстрацію фізичною особою-підприємцем (надалі заява держреєстрації) (Наказ Міністерства юстиції України 18.11.2016 № 3268/5, чинний на момент написання даної статті), необхідно вписати (поставити): ПІБ; Ваш податковий номер або серію та номер паспорту (якщо в Вас його немає); країну громадянства (наприклад "Україна"); поштовий індекс (його можна подивитися тут); область (ставите "+" в квадраті), якщо Ви прописані в Києві, то не заповнюєте; район  області (ставите "+" в квадраті), жителі м. Києва не заповнюють даний пункт; населений пункт (обираєте і ставите "+" в необхідному квадраті); район міста (ставите "+" в квадраті якщо він є); вулицю, або інший тип вулично-дорожньої мережі з назвою останньої; будинок, корпус (за наявності); тип приміщення (приклад квартира, кімната, тощо); номер типу приміщення; види економічної діяльності (це те чим ви плануєте займатися, їх можна подивитися тут, приклад 41.11, перший за порядком вид діяльності буде Вашим основним), зверніть увагу, що не всіма видами економічної діяльності може займатися фізична особа-підприємець платник єдиного податку (див. розділ XIV, глави 1 Податкового Кодексу); "+" в квадрат видати  Виписку; "+" в квадрат видати  Виписку видати особисто заявнику; номер засобу зв'язку (приклад 0977777777); ПІБ, підпис, дата (приклад 22.11.15 року). Заяву потрібно заповнювати друкованими літерами (машинодруком, або від руки), одна літера одна клітинка, забороняється допускати помилки, але на практиці деякі держреєтратори можуть піти Вам на зустріч та дозволити виправити помилки в останній.

б) заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (надалі податкова заява) (Наказ Міністерства фінансів України 20.12.2011 № 1675, чинний на момент написання даної статті), необхідно заповнити (поставити): повну назву ДПІ, де Ви зареєстровані (перелік ДПІ) (приклад Уманська ОДПІ); "+" в квадрат "Фізична особа підприємець; Ваш податковий номер, або серію та номер паспорта, ПІБ; в п.4 написати "Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" її номер (приклад 2 162 000 0000 001111) і дату (подивитися можливо тут, для цього необхідно ввести податковий код - далі нажати "детальніше"); в п.5.1. поставити дату бажаної реєстрації платником єдиного податку (для ІІ групи краще ставити перше число місяця наступного за державною реєстрацією, для ІІІ групи день реєстрації фізичної особи-підприємця), не забувайте писати місяць словами; в п.6 вашу адресу реєстрації з індексом, за прикладом заяви на держреєстрацію; в п. 7 потрібно по типу п.6 вписати адресу провадження господарської діяльності, якщо Ваша адреса реєстрації збігається з адресою провадження господарської діяльності не рекомендуємо Вам її вписувати, тому що деякі інспектори ДПІ вважають, що якщо фізична особа-підприємець і фізична особа це різні суб'єкти, то виходить що фізична особа Ви здаєте фізичній особі-підприємцю собі приміщення для провадження господарської діяльності, а отже Ви як фізична особа повинні платити податок на доходи фізичних осіб, коментувати дану логіку ми не будемо, але вважаємо краще уникнути цих непорозумінь написав "По україні"; в п.8 якщо Ви обираєте ІІ групу в першому квадраті ставите 20%, в другому "2", якщо ж Ви обираєте ІІІ групу то необхідно поставити в другому квадраті "3", в третьому "5%"; в п. 10 в квадраті кількість працюючих на Вас людей з якими Ви уклали трудові договори, якщо таких немає то ставите "0"; в п.10 потрібно вписати КВЕДи та їх розшифровку, розділивши їх на дві категорії "надання послуг" і "здійснення виробництва"; в п.11поставити "+" в перший квадрат та прочерк далі; в п.12 прочерк; в п. 13 "-" поставити в квадрат" підпис, дата (приклад 22.11.2015 року).

в) заяву про реєстрацію та видачу книги обліку доходів. Цей документ пишеться в довільній формі, приклад її заповнення міститься в кінці цієї статті.

г) запит на отримання витягу з реєстру платників єдиного податку (надалі Запит). Хоча форма цього документа також ніде не регламентована, однак податківці на практиці "незадоволені", якщо це не проект запиту ще за часів Міндоходів. Спірне питання, щодо необхідності подачі останнього, тому що інформація, щодо віднесення Вас до категорії платників єдиного податку міститися тут. Але, все ж таки радимо Вам його подати та отримати витяг з реєстру платників єдиного податку в першу чергу для майбутніх контрагентів і Вашого особистого спокою, тому що іноді бувають регламентні роботи на сайті ДФС і як результат відсутній доступ до реєстру платників єдиного податку. Щодо заповнення запиту, то він майже весь дублюється з деякими пунктами податкової заяви.  Приклад його заповнення міститься в кінці цієї статті.

Всі вище переліченні документи краще роздрукувати в декількох екземплярах, за винятком заяви на держреєстрацію, котру бажано взяти додатково незаповнену, а також зробити ксерокопію паспорта та податкового коду.

Другий етап. Спочатку Вам потрібно знайти адресу відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі держреєстратори) Вашого місця реєстрації (прописки). Пам'ятайте часи роботи на сайті можуть відрізнятися від тих, котрі є насправді, крім того в деяких держреєстраторах архівний день (як правило середа або четвер) це вихідний день, тому перед поїдкою обов'язково їм зателефонуйте і перевірте достовірність інформації, як правило дане правило не стосується держреєстраторів обласних центрів та міста Киева, які працюють с понеділка по п'ятницю. Держреєстратору потрібно подати наступні документи: заяву держрєстрації, паспорт. Інші документи держреєстратору заборонено вимагати. Після цього держреєстратор видасть Вам опис документів, перевірте правильність вказаного Вашого ПІБ.

Третій етап. Адресу своєї податкової (ДПІ) та графік її роботи Ви можете переглянути тут, як правило вона працює з понеділка по п'ятницю, але потрібно пам'ятати що з 13-00 до 14-00 обідня перерва. Перш за все в ДПІ Вам потрібно дізнатися, де можна купити книги обліку доходів. Останню необхідно пронумерувати та заповнити першу її сторінку (ПІБ, адресу Вашої реєстрації, податковий код, дату та номер реєстрації Вас фізичною особою-підприємцем). Крім книги обліку доходів потрібно подати: по два заповнених і підписаних екземпляри податкової заяви, запиту та заяви про реєстрацію та видачі книги обліку доходів, кожен екземпляр вище перелічених документів Вам повинні одразу повернути з відміткою про отримання; ксерокопію Вашого паспорту та податкового коду (за необхідності), для формування Вашої справи.

Четвертий етап. Необхідно пам'ятати, що іноді строки отримання документів, які Вам назвали не збігаються з тими, які є насправді, найчастіше вони довші. Перш за все це стосується ДПІ, так як у держреєстратора Ви можете одержати виписку максимум на другий день після подачі документів. На практиці, найдовше потрібно чекати витяг (який найчастіше підписується разом з переведенням Вас на спрощену систему оподаткування), а отже, в багатьох випадках, коли він вже готовий, все інше теж можна забирати, тому щоб не ходити декілька разів до ДПІ за документами, радимо Вам шукати себе в реєстрі платників єдиного податку, якщо Ви там є, то витяг і книгу обліку доходів з вірогідністю 90% Вам віддадуть не пізніше наступного робочого дня. Для отримання будь яких документів або з'ясування обставин не забувайте брати паспорт та документи з відмітками про отримання, це Вам допоможе довести свою правоту і уникнути непорозумінь з працівниками ДПІ. В результаті реєстрації в Вас повинні бути наступні документі:виписка з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з реєстру платників єдиного податку та книга обліку доходів.

Приклади заповнених документів:

1. заповнення заява про державну реєстрацію фізичною особою-підприємцем;

2. заповнення заява про застосування спрощеної системи оподаткування (деякі пункті тільки від руки заповнюються, в програмі це неможливо зробити);

3. заповнення заява про реєстрацію та видачу книги обліку доходів;

4.заповнений запит на отримання витягу з реєстру платників єдиного податку.

Роман Заплавський,

керуючий партнер, ЮФ "Юридична Ліга"

 

(с) Всі авторські права захищені. При використанні даного матеріалу,обов'язковою умовою є зазначення його авторів. ТОВ «Юридична Ліга» не несе ніякої відповідальності за дану статтю. Дана стаття є лише міркуванням з приводу актуальної правової проблеми нашими юристами і не відноситься будь-яким чином до "письмовій правової консультації".

 

№29 Мова Договору та первинних документів між суб'єктами підприємницької діяльності (резидентами)

Після прийняття ЗУ "Про засади державної мовної політики" та зміни законодавства в цілому постало багато питань, щодо мови господарського Договору та первинних документів, а саме:

1) якою мовою можна укласти господарський Договір (надалі Договір) між резидентами України?

2) якою мовою укладаються первинні документи?

Питання мови особливо заполітизоване в нашій країні останнім десятиріччям. Основні дві мови які використовуються в повсякденному житті українців є українська та російська мова відповідно, тут немає виключень і щодо мови укладення договору та ведення первинних документів між суб'єктами підприємницької діяльності.

Тому ми пропонуємо на прикладі російської мови розібратися, щодо вище зазначених питань.

По-першому питанню не має однозначної відповіді навіть в юридичних колах.

Так, прибічники можливості укладення російською мовою договору вважають що:

Відповідно до ч.3 ст.8 ЗУ "Про засади державної мовної політики", кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.

Крім того відповідно до п.п.d ч.1 ст. 7 Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин, стосовно регіональних мов або мов меншин, в межах територій, на яких такі мови використовуються, та відповідно до стану кожної мови, Сторони будують свою політику, законодавство та практику на таких цілях та принципах: d) сприяння використанню регіональних мов або мов меншин, в усній та письмовій формі, у суспільному та приватному житті і/або заохочення такого використання.

Відповідно до ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Мова є елементом форми правочину.

З вище вказаного начебто все ясно, і прибічники укладення Договорів російською мовою вважають, що немає обмежень, щодо мови укладення останніх в Україні, але на думку противників можливості укладення російською мовою договору вони все ж таки є, тому що:

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року, по справі № 1-6/99, положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Аналізуючи вище викладене противники використання російської мови при укладенні Договору вважають, що якщо суб'єкти господарювання уклали останій російською мовою це може призвести до визнання його недійсним органами владних повноважень (наприклад ДПІ) і як результат до настання негативних наслідків.

На нашу думку та відповідно до ч.3 ст.10 Конституції України, в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Відповідно п.п.4 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються: порядок застосування мов.

Відповідно ч.2 ст.18 ЗУ "Про засади державної мовної політики", в економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.

Відповідно ч.1ст.11 ЗУ "Про засади державної мовної політики", основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, в роботі, діловодстві і документації місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування може використовуватися регіональна мова (мови). У листуванні цих органів з органами державної влади вищого рівня дозволяється застосовувати цю регіональну мову (мови).

Аналізуючи ч.2 ст.7 ЗУ "Про засади державної мовної політики", можна прийти до висновку, що до регіональних мов законом віднесені такі мови як: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.

Відповідно п.5 ч.1 ст. 1 ЗУ "Про засади державної мовної політики", регіон - окрема самоуправна адміністративно-територіальна одиниця, що може складатися з Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села

Відповідно ч.1 ст. 31 ЗУ "Про засади державної мовної політики", організація виконання Закону України "Про засади державної мовної політики" покладається на Кабінет Міністрів України, центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, керівників об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій в межах їх компетенції.

Крім того порядок визнання мови регіональною прописаний в ст.7 ЗУ "Про засади державної мовної політики", він полягає в тому, що за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення (в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території), у разі збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території, місцева рада зобов'язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів.

А отже виходячи з вище викладеного можна прийти до висновку, що в межах відповідного регіону на підставі рішення органів місцевого самоврядування при зборі підписів не менше як 10 відсотків осіб (у разі ініціювання питання, щодо застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, які мешкають в цьому регіоні), до регіональних мов, або мов національних менших застосовуються заходи, спрямовані на використання останніх визначені в ЗУ "Про засади державної мовної політики", в тому числі і можливість укладання Договорів між суб'єктами підприємницької діяльності (резидентами) і на підставі того ж Закону України визнається їхня дійсність по всій території України. У випадку якщо Договір укладений за межами території, де застосовуються заходи, спрямовані на використання конкретної регіональної мови, останній може буди визнаний недійсним з усіма негативними правовими наслідками визначеними ЦК України.

Але на практиці суди часто визнають Договір, що складений російською мовою, як такий, що має юридичну силу, наприклад рішення господарського суду Дніпропетровської обл. по справі від 12.11.15р. № 904/6409/14, постанова Вищого господарського суду України по справі від 28 жовтня 2015 р. № 904/2980/15, котрі не беруть до уваги взагалі питання мови, або виносять ухвали, де зобов'язують сторони процесу здійснити належним чином оформлений переклад на українську мову документів, доданих до позовної заяви та надати належним чином завірені копії перекладу суду, ухвала господарського суду м. Києва по справі від 12.10.2015р. №  910/27068/14.

По-другому питанню перш за все треба розібратися що є первинними документами. Відповідно ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 визначив, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Щодо мови первинних документів так, у листі НБУ від 05.11.2003р. N 18-209/3959-8111, останній вважає, що при оформленні розрахункових документів, то в пункті 2 ІІ розділу Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року, міститься вимога виконання на українській мові усіх текстових елементів бланків розрахункових документів, а не мова заповнення останнього.

Мінфін у своєму листі від 05.04.2013р. N 31-08410-07-27/10841 не робить чіткого роз'яснення, а лише каже, що відповідно до  пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатися на українській мові. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, передбаченому законодавством.

Мінюст у своєму "давньому" листі 8.06.2002 р. N 21-44-840 роз'яснює, що відповідно до ст. 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Крім того, згідно із ст. 11 Закону України "Про мови в Українській РСР" мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова.

У випадках, передбачених у частині другій ст. 3 цього Закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї ж статті, - мова, прийнятна для населення даної місцевості.

Також слід зазначити, що в багатьох нормативно-правових актах передбачено складання первинних документів, договорів державною мовою.

Щодо податкової, то тут є декілька роз'яснень, і позиція податківців змінювалася мабуть в залежності від політичної кон'юнктури.

Так відповідно у листі Міністерства Доходів і Зборів від 07.05.2013р. N 1018/Т/99-99-19-03-02-14, останнє зазначає, що первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, інші документи, встановлені Податковим кодексом України, складені платником податків на іншій, ніж державній мові можуть викликати незручності при обліку у контрагентів такого платника з інших регіонів України.

З огляду на вищевикладене, Міністерство доходів і зборів України вважає за доцільне при складанні первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, інших документів, встановлених Податковим кодексом України, застосовувати державну мову України.

Проте в базі знань на сайті ДФС(нинішньої податкової), остання зазначає, що Первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою (не використовують вже слово "доцільно" як в попередньому листі).  Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.

На практиці як вбачається з вищезазначеного не визнають дійсними первинні документи складенні російською мовою в першу чергу податківці з усіма негативними правовими наслідками (як наприклад зняття з покупця податкового кредиту з податку на прибуток та на додану вартість). Суди в свою чергу часто схиляються в бік останніх, але не без поодиноких випадків, коли первинні документи визнаються дійсними як наприклад постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року № 0870/361/12.

Наша порада - складайте документи українською мовою. Це не лише ознака поваги до Вашої батьківщини, а ще й гарантія того, що Ваш правочин не буде визнаний недійсним з питань недодержання елемента форми останнього - мови.

Роман Заплавський,

керуючий партнер, ЮФ "Юридична Ліга"

 

(с) Всі авторські права захищені. При використанні даного матеріалу,обов'язковою умовою є зазначення його авторів. ТОВ «Юридична Ліга» не несе ніякої відповідальності за дану статтю. Дана стаття є лише міркуванням з приводу актуальної правової проблеми нашими юристами і не відноситься будь-яким чином до "письмовій правової консультації".

 

№28 Отримання посвідки на тимчасове проживання на підставі дозволу на працевлаштування

Посвідка на проживання – це документ, виданий уповноваженим державою органом, який дає право іноземцю або особи без громадянства (надалі іноземець), проживати на території України та користуватися іншими правами за виключенням виключних прав громадян України, на підставах визначених українським законодавством.

Посвідка на тимчасове проживання (далі ПТП) - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (згідно з Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Що ж дає ця посвідка?

1) можливість безперервного перебування на території України протягом дії ПТП;

2) право зареєструвати фізичну особу-підприємця (ФО-П), окрім  реєстрації ФО-П для ведення селянського (фермерського) господарства (стаття 2 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” від 20 грудня 1991 p.);

3) відкрити в банку власний рахунок;

4) працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю;

5) вступати до легалізованих громадських організацій (якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих організацій).

Як отримати посвідку на тимчасове місце проживання на підставі дозволу на працевлаштування іноземця?

Однією з основних підстав для отримання ПТП є дозвіл на працевлаштування (з порядком отримання дозволу на працевлаштування можна ознайомитися тут). Після того як  іноземець отримав дозвіл на працевлаштування він  повинен отримати Візу типу «Д», для громадян країн СНД замість такої візи ставлять штамп (порядок отримання останньої регулюється Постановою КМУ №567 від 1 червня 2011 року). Після отримання визи для того щоб оформити ПТП Вам необхідно не пізніше ніж за 15 днів до закінчення дозволеного строку перебування на території України звернутися до територіального органу Державної міграційної служби і подати такі документи:

- заяву встановленої форми;

- паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), з візою типу Д;

- засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою паспортного документа;

- дозвіл на використання праці іноземців та осіб без громадянства (після пред’явлення повертається) та його копію;

- клопотання (подання) приймаючої сторони;

- поліс медичного страхування;

- квитанцію про сплату державного мита;

- чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства

- копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).

Посвідка на тимчасове проживання видається протягом п’ятнадцяти днів з дати прийняття територіальним органом або підрозділом ДМС документів від іноземця (відповідно до п. 11 постанови  Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983»).

ПТП видається на строк дії дозволу на працевлаштування, як правило, це до одного року, з можливістю продовження одного разу на рік і за умови наявності для цього підстав. При отриманні ПТП, в паспорті іноземця проставляється штамп (на даний час видається окремий документ), де вказується, що іноземець знаходиться в Україні на підставі виданого йому відповідного тимчасового дозволу на проживання.

ВАЖЛИВО! впродовж 10 днів після отримання ПТП, іноземець зобов'язаний зареєструвати своє місце проживання.

Токарєва Ірина,

Молодший юрист ЮФ "Юридична Ліга"

 

(с) Всі авторські права захищені. При використанні даного матеріалу,обов'язковою умовою є зазначення його авторів. ТОВ «Юридична Ліга» не несе ніякої відповідальності за дану статтю. Дана стаття є лише міркуванням з приводу актуальної правової проблеми нашими юристами і не відноситься будь-яким чином до "письмовій правової консультації".

 

№27 Розірвання шлюбу та супутні питання

Поняття "Розлучення" - простонародне в сімейних відносинах. До нього звертається подружжя, коли подальший розвиток та підтримка шлюбно-сімейних відносин неможлива.

Поняття "Розірвання шлюбу" - юридичне і підкріплюється відповідними записами в реєстраційних документах, в рішеннях судів. До використання цього поняття подружжя звертається, коли всі свої наміри усіляко розірвати відносини між собою бажають впровадити в реальне життя.

Шлюборозлучний процес представляє собою череду послідовних юридично значимих дій по встановленню окремих фактів та проходженні стадій судового процесу (якщо домовленостей при розлученні немає або на утриманні знаходиться маленька дитина).

При наявності взаємного бажання розлучитися, подружжя (якщо у них немає маленької дитини) може подати відповідну заяву в органи РАЦСу. Якщо ж у подружжя в наявності є невирішені питання, пов`язані, наприклад: з майном, дитиною, проживанням та забезпеченням, то в такому разі подружжя повинно звернутися до суду за вирішенням подібного спору.

Дуже часто люди бажають скоріше позбавитися проблем та завершити шлюборозлучний процес, але нерідкі випадки, коли такий процес затягується на багато років. Причиною всьому цьому є жорстка позиція обох з подружжя по тим чи іншим шлюборозлучним питанням. Навіть при наявності самого найлегшого шляху по розлученню через суд, пройде не менш як 1-2 неділі, поки справа буде розглянута суддею.

Для того, щоб скоріше розставити всі крапки над "і", одному з подружжя необхідно ретельно підготуватися до шлюборозлучного процесу, підготувати позовну заяву в суд та підкріпити її достатньою аргументацією, доказовою базою, а також пройти всі стадії судового процесу, аж до винесення рішення судом. Надалі таке рішення необхідно буде надати органам РАЦСу для внесення відповідних змін.

Варто пам`ятати, якщо у Вас виникають інші питання, не пов`язані з безпосереднім розірванням шлюбу, такі питання оформлюються окремими позовними заявами до суду. Серед таких супутніх питань можуть бути:

- саме розірвання шлюбу;

- розподіл сумісно нажитого майна;

- визначення місця проживання дитини;

- аліменти на дитину;

- та багато інших питань, пов`язаних з вирішенням окремого спору або встановлення конкретного факту.

Для написання позовної заяви, окрім викладених в ній фактів, підкріплених доказовою базою, необхідно також аргументувати свої вимоги та послатися на необхідну нормативну базу правових актів, які регулюють правову природу в сімейних відносинах. Почесне місце серед таких НПА тримає Сімейний кодекс України, в якому можна знайти основи для підтвердження своїх прав при розірванні шлюбу. Важливим буде також підкріпити свої вимоги посиланням на діючу судову практику, зокрема рішення судових органів по схожих справах.

На самому судовому процесі спори нерідко проходять на завищеному емоціональному фоні, але не варто забувати, що суддя при розгляді даної категорії справ враховує це і не потрібно розповідати йому (судді з багаторічним досвідом у судовій практиці) усі свої насущні проблеми, пов`язані з розлученням. Необхідно перед самим слуханням справи заспокоїтися і на суді виступати та давати пояснення по справі максимально чітко, виразно, без надлишкових емоцій, не переживаючи. Зробити це часто складно, але якщо таким чином не підготуватися до суду, то на засіданні можна тільки погіршити проблему по розлученню не на свою користь.

Шлюборозлучний процес всеохоплюючий і часто ускладнений специфічним підводним камінням в цій сфері. Подружжя і не підозрює, що навіть самі дрібні деталі з матеріальної та моральної точки зору – в сімейних відносинах і при їх розірванні відіграють величезну роль  при винесенні рішення судом на свою користь.

Якщо Ви зіштовхнулися з такою серйозною проблемою як розлучення, розподіл майна, аліменти, місце проживання дитини та багатьма іншими проблемами – наполегливо рекомендую Вам звернутися до юридичних спеціалістів у цій сфері. Наші юристи та адвокати є хорошими спеціалістами у правовій сфері сімейних відносин з багаторічним досвідом захисту прав та відстоюванням інтересів клієнтів в судах.

Якщо Ви відчуваєте необхідність в юридичній допомозі Вам, як одному з подружжя при розлученні – сміливо набирайте номер нашого телефону, вказаного в контактах на сайті. Розмова та консультація з нашим спеціалістом в цій сфері безкоштовні.

Також Вам необхідно пам`ятати, при розмові з адвокатом, на нього та його помічника розповсюджується адвокатська таємниця по всіх Ваших справах, питаннях, консультаціях. Отже, довіртеся нам у вирішенні Ваших проблем та дозвольте допомогти Вам скоріше позбавитися всіх вищеописаних сімейних негараздів.

Богдан Рибій,

Адвокат, партнер ЮФ "Юридична Ліга"

 

(с) Всі авторські права захищені. При використанні даного матеріалу,обов'язковою умовою є зазначення його авторів. ТОВ «Юридична Ліга» не несе ніякої відповідальності за дану статтю. Дана стаття є лише міркуванням з приводу актуальної правової проблеми нашими юристами і не відноситься будь-яким чином до "письмовій правової консультації".

 
Сторінка 1 з 4

Русский (Russian Federation)English (United Kingdom)Ukrainian (UA)